єва[1]. Одначе жь, що бъ цѣлкомъ не роздратувати козацкихъ полковнико̂въ, воєвода мовчавъ про те, що рѣчь не можлива затвердити привезени̂ ними умовы; во̂нъ воловодивъ ихъ, доки не приѣде гетьманъ и навѣть подававъ имъ надѣю, що може ще й статися такъ, якъ вони бажають. Дорошенка и товаришѣвъ єго зо̂ставили въ Переяславѣ, доки прийде звѣстка во̂дъ Юрія и полковнико̂въ; до нихъ ще разъ вырядили Владикина.
Завзято̂сть Трубецкого довела козако̂въ до того становища, що имъ не выпадало бо̂льшь нѣчого якъ коритися; а не то, доводилося воювати съ царскимъ во̂йскомъ; такъ на се жь, певно, що половина козацкого во̂йска не по̂шла бъ; та украиньскій наро̂дъ супротивлявся бъ сему, бо ще не бувъ по̂дъ вплывомъ свѣжого ворогованя до Выговского и єго шляхоцкихъ выгадокъ. До того жь трёхъ полковнико̂въ посло̂въ московскій воєвода задержавъ въ своєму таборѣ и не выпустивъ бы ихъ. Дня 1. жовтня Юрій сповѣстивъ Трубецкого, що во̂нъ иде въ Переяславъ. Тодѣ Трубецкій выпустивъ посло̂въ, а Бутурлина вырядивъ за Днѣпро приводити козако̂въ по̂дъ присягу; але наказавъ єму перевозитися на правый бо̂къ Днѣпра тодѣ лишень, коли козацка старшина перевезеться вже на лѣвый берѣгъ. Трубецкій не бувъ певный до козако̂въ и козаки не няли єму вѣры. Дня 8. жовтня Юрій помѣтивъ, що Бутурлинъ стоить на правому березѣ и не рушає до перевозу; во̂нъ вырядивъ гонця оповѣстити єго, що доки во̂нъ не перевезеться на правый берѣгъ, доти и во̂нъ гетьманъ зъ старшиною не рушить на лѣвый берѣгъ. Бутурлинъ по̂славъ спытатися у Трубецкого, що єму дѣяти? Бутурлинъ казавъ Трубецкому, що бъ на забезпеку козако̂въ вырядивъ до нихъ свого сына Ивана, а самъ нѣ за що не ѣхавъ, доки не перевезеться гетьманъ. Козаки, побачивши, що сынъ Бутурлина вже переправився на ихъ берѣгъ, втихомирилися и собѣ перевезлися. Тодѣ Бутурлинъ вернувъ сына назадъ, а самъ рушивъ на правый берѣгъ.
Зъ сего видко, якъ то мало тутъ було обопо̂льно щирости и певности и вже попереду можна було вгадати, якъ мало
- ↑ Грам. IV. 63.
