могло бути мо̂цности въ тому, на що обыдвѣ стороны поєднаються въ умовахъ.
Не всѣхъ одначе присилувала завзято̂сть Трубецкого. 3ъ Юріємъ прибули обозный Носачь и во̂йсковый осаула Ковалевскій: ихъ не скинули зъ урядо̂въ и вони приѣхали перепросити за свою вину. Окро̂мъ нихъ приѣхавъ новый во̂йсковый судія Иванъ Кравченко, выбраный замѣсть зсадженого прихильника Выговского — Богдановича-Зарудного, прибувъ ще й писарь Семенъ Голуховскій, выбраный замѣсть Грушѣ. Съ правобережныхъ полковнико̂въ прибули зъ Юріємъ въ Переяславъ: Андрѣй Одинець, Иванъ Лизогубъ, корсуньскій Яко̂въ Петренко, кальницкій Иванъ Сѣрко и колишній прилуцкій — Дорошенко. Сей тодѣ вже починавъ въ усѣхъ справахъ выступати напередъ за сво̂й розумъ, свою хвалько̂сть и выхованє. Не поѣхали до Переяслава и не бажали коритися Москвѣ полковники: кієвскій Бугримъ, чигириньскій Кирило Андрѣєнко; брацлавскій Михайло Зеленьскій; подо̂льскій чи винницкій Остапъ Гоголь; паволоцкій Иванъ Богунъ; бѣлоцерко̂вскій Иванъ Кравченко и уманьскій Михайло Ханенко. Юрій не сказавъ Трубецкому — чому вони настоящо не приѣхали а сповѣвъ, що имъ треба було лишитися при во̂йску, що бъ боронити край во̂дъ Поляко̂въ и Татаръ. Во̂нъ говоривъ Трубецкому, що ти̂ полковники дали єму руку по̂дписати за нихъ. Зъ духовеньства прибувъ на раду до Переяслава то̂лько кобриньскій архимандрита Іовъ Зайончко̂вскій. Та ще прибуло ко̂лька сотнико̂въ, товаришѣвъ и дво̂рскихъ людей Юрія.
На радѣ слѣдъ було затвердити Юрія на гетьманьскому урядѣ и зложити статьѣ новои умовы. Трубецкій, першь нѣ жь скликати раду, написавъ до Ромодановского и въ Кієвъ до Шереметева, абы обыдва вони зъ во̂йскомъ швидше йшли до Переяслава. Нѣжиньскому и черниго̂вскому полковникамъ звелѣвъ прибувати на раду, до во̂йто̂въ, бурмістро̂въ, райцѣвъ и лавнико̂въ лѣвобережныхъ мѣстъ и мѣсточокъ порозсылавъ наказы, що бъ приѣздили на раду и зазывали зъ собою и поспо̂льство. Воєвода спостерѣгъ, що поспо̂льство не долюблює
