На се Трубецкій промовивъ:
„Вы мовите, що Новгородъ-Сѣверскій приписано до во̂йска запорозкого; а коли се сталося? Тодѣ, якъ во̂йско запорозке во̂дреклося во̂дъ Польскихъ королѣвъ; а якъ було по̂дъ ними, то Новгородъ-Сѣверскій бувъ не за во̂йскомъ запорозкимъ, а за Польщею. Козаки поселилися тамъ не що давно; и коли можна, то треба переселити ихъ де инде; коли жь вже не можна, то най собѣ сидять тамъ“.
Юрій и старшина почали просити, що бъ ти̂ мѣста, про яки̂ йде розмова, лишити при во̂йску запорозкому. „Про си̂ мѣста, мовили вони до воєводы, на радѣ лѣпше й не згадуйте, а то по̂дниметься у во̂йску колотнеча и усобицѣ“.
Трубецкій бо̂льшь не змагався. Дня 17. жовтня за мѣстомъ зо̂бралася генеральна рада. Зо̂йшлися не то̂лько козаки, а й натовпы мѣщанъ и поспо̂льства поприходили зъ мѣстъ, мѣсточокъ и сѣлъ, московски̂ воєводы ѣхали зъ своими ратниками. Трубецкій наказавъ оповѣстити, що во̂нъ волѣє, абы рада во̂дбувалася при бутности єго и выбрала на гетьмана по своѣмъ старосвѣцкимъ звычаямъ, того, хто любый козакамъ. Новый гетьманъ зъ усѣмъ во̂йскомъ повиненъ бути въ по̂дданьствѣ у царя по̂дъ єго самовластною рукою на вѣки.
Не подобалася де-кому отся бутно̂сть московского воєводы и єго во̂йска. На московского воєводу ремствували за єго вчинки; нарѣкали, що во̂нъ во̂йско запорозке вважає, наче за по̂дгорненый, а не за во̂льный наро̂дъ и замѣряється улагодити долю єго, не такъ, якъ саме во̂йско того бажатиме, а такъ, якъ захоче Москва. Ще бо̂льшь образило козако̂въ те, що Трубецкій звелѣвъ князю Петру Довгорукому по̂до̂йти зъ своимъ во̂йскомъ и оточити мѣсто, де зо̂бралася рада. Яка се вже во̂льна рада, коли вона оточена московскимъ во̂йскомъ! Коли такъ, то вже вона мусить прирадити такъ, якъ бажатиме московска власть!…
Насампередъ заприсягли на по̂дданьство, ти̂ заднѣпряньски̂ полковники и старшина, що прибули зъ Юріємъ. Лѣвобережни̂ заприсягли ще давнѣйше. Розпочалися выборы: одноголосно выбрали на гетьмана Юрія Хмельницкого. Далѣ перечитали Переяславску умову 1654 р. а пото̂мъ читано нови̂ статьѣ, яки̂ московскій урядъ вважавъ потрѣбнымъ надати козакамъ на те, що бъ вони були бо̂льшь залежными во̂дъ
