державцѣвъ на землѣ московскои державы; оповѣщати царя про всяку лиху проти єго думку, лапати зраднико̂въ и проводити ихъ до царя; стояти проти царскихъ ворого̂въ у купѣ зъ московскимъ во̂йскомъ, якъ буде наказано во̂дъ царя; радитися и слухати тыхъ бояръ и воєводо̂въ, якихъ царь вырядить зъ листами; усовѣщувати во̂йско запорозке, що бъ єдналося зъ московскими ратными людьми, не пристало съ полко̂въ до неприятеля, не чинило зрады въ мѣстахъ, де доведеться єму бути съ царскимъ во̂йскомъ, не приставати до зрадника Выговского и до однодумныхъ зъ нимъ людей.
Заприсягнувши, гетьманъ, полковники и старшина були запрошени̂ до воєводы на бенкетъ и тутъ звычайно пили за здоровлє царя. Мабуть отутъ и по̂дписували присягу и нову умову, бо гетьманъ по̂дписався за тыхъ правобережныхъ полковнико̂въ, котри̂ не були на радѣ, во̂нъ запевнявъ, що имъ треба було лишитися, що бъ обороняти границѣ и пильно ховавъ настоящу причину неприѣзду ихъ на раду.
Отакъ Трубецкій вельми вдачно оборудувавъ справу на користь московского уряду. Але ся справа тримала въ собѣ за для будущины насѣня народного ворогованя, безладя и зрады.
Вернувшись до Чигирина, Хмельницкій скликавъ усѣхъ полковнико̂въ и казавъ вычитати нову умову. Повстали докоры и нарѣканя на Юрія и старшину, що ѣздила зъ нимъ. Сама старшина, обозный, судіѣ, осаулы и генеральный писарь Голуховскій нарѣкали на гетьмана и докоряли оденъ одного. Незадовольненє обгорнуло не то̂лько людей неприхильныхъ и першь до Москвы, але й тыхъ, що стояли за неи. Переяславску умову вважали за нехтованє козачихъ правъ, дорѣкали Москвѣ за єи лукавнованє и багато було такихъ, що готови̂ були заразъ зломати оту умову, силомо̂ць во̂до̂брану; одначе стали на тому, що бъ по переду вырядити до царя посло̂въ и просити єго скасувати переяславску умову. Послами вырядили чигириньского полковника Андрѣя Одинця, Петра Дорошенка, Павла Охрименка, Остапа Фецькевича и Михайла Булигу. Въ грудню послы прибули въ Москву.
