Тутъ розпочиналося майже те саме, що було зъ Великимъ Новгородомъ передъ тымъ, якъ Москва по̂дгорнула єго до себе: Украинцѣ вважали можливымъ и користнымъ за для себе, минаючи гетьмана и сво̂й урядъ, обертатися до Москвы за судомъ по своимъ приватнымъ справамъ. Полковники выряжали во̂дъ себе посло̂въ и сами̂ ѣздили. Хто бажавъ и мавъ спроможно̂сть той и ѣхавъ до Москвы, сподѣваючись во̂дъ неи на подарунки, по̂льги або ласку. Отакъ приѣздили до Москвы Якимъ Сомко, переяславскій полковникъ Тимофей Цыцура зъ старшиною, писаремъ, обознымъ, хорунжимъ, осауломъ и сотниками, приѣздили и инши̂ и всѣ вони здобувалися подарунко̂въ. Въ березѣли прибувъ и Золотаренко съ товаришами: вони прибули на те, що бъ вкупѣ зъ московскими послами ѣхати въ Борисо̂въ, де збиралася комісія полагодити спо̂рки и непорозумѣня съ Польщею. На сю участь козако̂въ згодився московскій урядъ, зробивши єдину уступку на ти̂ прошеня, що подававъ Одинець съ товаришами. У козацкихъ посло̂въ була инструкція, зложена имовѣрно на козацко̂й радѣ. Посламъ препоручилося не инакше ити на мирову, якъ то̂лько тодѣ, коли Поляки згодяться выконати те, що обѣцяли въ Гадяцко̂й умовѣ и що вже було затверджено соймомъ, се бъ то: скасувати церковну унію, въ то̂й частинѣ Украины, яка була по̂дъ Польщею — залишити православну вѣру; на церковни̂ посады, якъ кієвску митрополію, єпископства, архимандритства и инши̂ ставити людей по вольному выбору, не вважаючи, чи шляхоцкого буде роду, чи нѣ, выбраный. Митрополіту, що бъ высвячувавъ царгородскій патріярха; украиньско-руска мова, що бъ була по усѣхъ судахъ и въ адміністраціи. Украиньско-рускихъ посло̂въ до короля и Речи-Посполитои приймати не инакше якъ на украиньско-руско̂й мовѣ и сею жь мовою давати посламъ во̂дповѣди. Таки̂ були головни̂ умовы що до церквы и громадского устрою по украиньско-рускихъ земляхъ, злученыхъ съ Польщею. Окро̂мъ того украиньски̂ послы повинни̂ були вымагати суду надъ Тетерею и надъ полковникомъ Пивомъ. Тетера, втѣкаючи зъ во̂йска запорозкого, захопивъ тысячу черво̂нцѣвъ — митрополіты Дениса Балабана, та ще забравъ зъ собою привилей и універзалы Польскихъ королѣвъ и Великихъ князѣвъ Литовскихъ, починаючи Гедиминомъ, и ко̂нчаючи Иваномъ Казимиромъ; нарештѣ во̂нъ захопивъ грошѣ
