Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/142

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 132 —

На Литвѣ перебувало трийцять тысячѣвъ московского во̂йска зъ ватажкомъ княземъ Довгорукимъ и Хованьскимъ. Въ сѣчни Хованьскій добувъ мѣсто Бресть, мѣсто спаливъ а мешканцѣвъ помордувавъ. На веснѣ Хованьскій по̂до̂йшовъ до мѣсточка Ляхо̂вець, що належало до Сапѣги; напавъ на во̂ддѣлъ литовского во̂йска и побивъ єго. Тодѣ затаборувавъ бо̂ля Ляхо̂вець и пробувавъ добути єго. Тымъ часомъ великій литовскій гетьманъ зо̂бравъ во̂йско. Замѣсть полоненого Москвою Гонсєвского король постановивъ Чарнецкого. У Чарнецкого було то̂лько 6000 во̂йска, та за те доброго. Зо̂йшовшись зъ Сапѣгою, Чарнецкій вдаривъ на Хованьского, побивъ єго и примусивъ втѣкати зъ во̂йскомъ. Завзятый Чарнецкій хотѣвъ гнати єго ажь до Смоленьска, значить ажь въ Московску землю, але Сапѣга зупинивъ єго и порадивъ вкупѣ зъ нимъ ити на Довгорукого, що стоявъ бо̂ля Шилова.

Коли до̂йшла до Борисова звѣстка про побѣду надъ Хованьскимъ, комісія зрозумѣла, що вже нема про що й радитися; коли розпочалася во̂йна, то спо̂рку Польщѣ зъ Московщиною мусить ско̂нчити зброя. Комісарѣ порозъѣздилися, на тому й ско̂нчилася Борисо̂вска комісія.

На по̂вдни те жь выникли ворожи̂ подѣѣ. На Украинѣ збиралося велике московске во̂йско по̂дъ урядомъ боярина Василя Шереметева, що бъ рушити на польски̂ землѣ. Подо̂лє не хотѣло вертатися по̂дъ Польщу; хлопы закопували збо̂же въ землю; палили сѣно и солому а сами̂ мандрували до скрѣпленыхъ мѣстъ, де й сидѣли съ козаками. Черезъ се корона й гетьманъ Станиславъ Потоцкій съ польскимъ во̂йскомъ вступивъ на Подо̂лє. Польскому во̂йску нѣчимъ було харчуватися, до того ще стояла велика негодь. Пробували вони добути Могилѣвъ Днѣстряньскій; не пощастило имъ; напали на Шаргородъ и тутъ не здобулися вдачи. А Шереметевъ, выступивши съ Кієва напавъ на Андрѣя Потоцкого, побивъ єго во̂йско и самого єго полонивъ. Се дѣялося зимою, а на веснѣ Поляки выготовлялися ити на Украину и умовилися съ Крымчаками. Ханъ обѣцявъ вырядити Солтана Нурядина зъ 80 тысячами орды. Выговскій жваво по̂дбивавъ Поляко̂въ проти Москвы. До коронного канцлера Пражмовского во̂нъ писавъ: „Бажавъ бы я, що бъ нашь ласкавый панъ король выявивъ свою прихильно̂сть до во̂йны и скликавъ посполите рушенє. Якъ зачне рости