осѣнь, дощова година“. Нарештѣ зо̂бралися Поляки и подали въ Крымъ звѣстку про сво̂й похо̂дъ. Шѣстьдесять тысячѣвъ крымскихъ и ногайскихъ ординцѣвъ та яничаро̂въ рушили на Украину. Дня 26. серпня Потоцкій вырушивъ съ по̂дъ Тернополя на Подо̂лє и до̂йшовъ до Орѣховець.
А Шереметевъ и собѣ рушивъ съ Кієва на Волынь и гадавъ прийти въ Польщу попередъ того, якъ Поляки довѣдаються про єго рухъ. Хмельницкій йшовъ за Шереметевымъ шляхомъ Гончарихою и прибувъ до Шереметева тодѣ, якъ московске во̂йско прийшло до могилы Перепетихи. Шереметевъ повитавъ гетьмана сухо и зневажно, показуючи, що єму мало нужды до запомоги козако̂въ.
Величко въ своѣй лѣтописи повѣдає, що Шереметевъ, провѣвши Юрія съ табору, промовивъ прилюдно вказуючи на гетьмана: „Сему гетманишкѣ“[1] бо̂льшь бы пристало гусей пасти нѣ жь гетьманувати. Такою зневагою Шереметевъ не то̂лько понѣвечивъ гетьманову ревно̂сть, а ще самъ по̂дсобивъ єму во̂дречися во̂дъ Москвы за слушного часу:
Перейшовши Хвасто̂въ, московске во̂йско рушило на Котельву, а Хмельницкій йшовъ собѣ обо̂чь шляхомъ Гончарихою. Вже московске во̂йско близилося до Котельвы, якъ выряженый на розвѣдки съ польского табору Кречиньскій захопивъ ко̂лькохъ козако̂въ и привѣвъ ихъ до табору. Козаки росповѣли, що у Шереметева 80 тысячѣвъ во̂йска, що во̂нъ и Цыцура гадають, що Потоцкій й доси таборує бо̂ля Тернополя, и що у Потоцкого може чи є и 6000 во̂йска, а про Любомирского — всѣ тои думки, що во̂нъ десь далеко за Вислою. Така звѣстка дуже подобалася Полякамъ. — „Куды жь прямують Москалѣ?“ пыталися Поляки у козако̂въ.
На Чудново, — во̂дповѣдали козаки.
- ↑ Суфіксъ — ишко (н. пр. мольчишко, сынишка, лакейшко) въ великоруско̂й граматицѣ, зоветься „уничижительнымъ“, себе такимъ, що вызначає найго̂ршу зневагу, нехтованє. Здається чи є въ друго̂й яко̂й европейско̂й мовѣ суфіксы съ такою ознакою.
(Додатокъ перекладчика).
