Отакъ и мы христіяне! сваримося помѣжь себе и во̂ддаємо Татарамъ тѣло Христового народу. А коли бъ мы сполучеными силами встали на ворого̂въ Св. Хреста, то вызволили бъ и Св. Землю, скроплену Христовою кровью и повну всѣхъ утѣхъ Азію, та й цѣлый свѣтъ по̂дъ себе бъ по̂дгорнули и выкоренили бъ погане агаряньске насѣня.“
Бесѣдникъ подобався Полякамъ. Звѣвши рѣчь на козако̂въ, во̂нъ мовивъ:
„Теперь вже й сами̂ мы добре бачимо, що причиною нашого нещастя и такого великого пролитя крови — нѣхто якъ козаки. Нехай же буде проклятымъ и саме имя ихъ, бо вони або насъ намовляли на васъ, або васъ на насъ. И вамъ и намъ вони зраджують и запродують себе иншимъ державцямъ, Турецкому, Угорскому, Шведскому. Менѣ здається вони бъ запродали себе й самому пеклу, коли бъ прийшовъ сатана купувати ихъ. Та вони й безъ того вже записали себе сатанѣ.“
Акинфієвъ по̂дмовлявъ Поляко̂въ во̂дречися во̂дъ Татаръ и пристати въ спо̂лку до Москалѣвъ. Доводивъ, що дружба зъ невѣрою и некористна и немо̂цна. Во̂нъ казавъ, що Москва готова во̂дречися во̂дъ Украины и повыдавати усѣхъ козако̂въ, яки̂ є при московскому во̂йску.
Єму во̂дповѣли: нехай же бояре ваши̂ вырядять умовлятися своихъ заступнико̂въ, а мы вырядимо своихъ.
Москалѣ выбрали на заступнико̂въ: князѣвъ Щербатова и Козловского та того жь самого Акинфієва. Во̂дъ Поляко̂въ були бѣльскій воєвода Дмитро Вишневецкій, черниго̂вскій воєвода Бенёвскій, кієвскій по̂дкоморный Немиричь и судомирскій стольникъ Шимовскій. Татаре вырядили своихъ двохъ мурзъ. Ко̂лька днѣвъ минуло въ даремныхъ розмовахъ. Татаре наче не хотѣли годитися зъ Москвою. А тымъ часомъ Москалямъ блыснула надѣя: прийшла звѣстка, що князь Борятиньскій, взявши во̂йско, яке було у Кієвѣ, рушивъ на запомогу до Шереметева. Небавомъ ся надѣя зникла; Борятиньскій мусивъ вернутися съ по̂дъ Брусилова, бо Брусило̂вцѣ повитали єго выстрѣлами и не пустили ити дальше. До того жь у Борятиньского було того во̂йска зо̂ жменя, такъ що во̂нъ не выручивъ бы обложенцѣвъ, хочь бы й до̂йшовъ до нихъ. Шереметеву нѣчого було бо̂льшь робити, якъ пристати на те, чого хотѣли Поляки. Польски̂ заступники гороѣжливо съ пыхою оберталися
