не зъ лихои якои думки и не умысно, а те величанє писарь выписавъ изъ взо̂рця, на якій роздобувся у Переяславского протопопа; взорець той бувъ недокладнымъ; але сего нѣхто на Украинѣ не розумѣвъ.
Найприкрѣйше Сомкови було те, що єму наказано було зъ Москвы зноситися съ Хмельницкимъ. Тодѣ, якъ Сомко примушувавъ лѣвобережну Украину на по̂дданьство цареви, Юрій Хмельницкій вырядивъ въ Москву Михайла Суличенка и казавъ єму засвѣдчити тамъ, що гетьманъ приставъ до Поляко̂въ по неволѣ; заприсягти на Польского короля єго примусили заднѣпряньски̂ полковники, зрадники; вони „по лядскому хотѣнію ищуть погибели усего во̂йска запорозкого.“ Юрій благавъ Москву не винуватити єго; теперь во̂нъ пиклуватиметься, що бъ правобережну Украину привернути до царя и самъ вже нѣколи не выступить съ по̂дданьства и слухняности до царя. Отъ зъ сего приводу московскій урядъ и наказавъ Сомкови зноситися зъ єго небожемъ — Хмельницкимъ, усовѣстити єго, вернутися по̂дъ царя и обнадежите єго царскими ласками. Зъ сего выходило, що Сомко мусивъ ити самъ проти себе, самъ мусивъ перетыкати собѣ стежку до гетьманьскои булавы; бо вже коли вернеться Хмельницкій по̂дъ московску руку, то певно жь, що во̂нъ и гетьмануватиме. Сомкови велено було запевнити Юрія, що царь закрепить на по̂дданьство єму мѣсто Гадячь и все те, чимъ володѣвъ поко̂йникъ Богданъ; а коли Юрій приѣде въ Москву, що бъ побачити „пресвѣтлыя царскія очи“, то єму нѣхто й не натякне про єго перехо̂дъ до Поляко̂въ; навпаки, во̂нъ здобудеться собѣ царскои ласки, шанобы и великои платнѣ.
Непевно̂сть московского уряду до Сомка розпалювали своими доносами на него Золотаренко и протопо̂пъ Максимъ. Тымъ-то Протасьеву велено було добре розслѣдити, чи нема за Сомкомъ „оскорбленія и сомнѣнія“; и коли покажеться за нимъ яка непевно̂сть, то про се помѣркувати съ переяславскимъ воєводою Василемъ Волконьскимъ и донести цареви. Той же самый Протасьевъ привѣзъ разомъ царску грамоту и до Золотаренка.
Сомко прикинувся и промовлявъ до Протасьева зъ надѣєю, що Юрій пристане зновъ до Москвы. Во̂нъ написавъ листъ до Хмельницкого. Протасьевъ чекавъ въ Переяславѣ Юрієвои
