не во̂дповѣдавъ Сомкови, прикинувся нѣ бы дечого зъ єго листо̂въ не розумѣє; одначе похвалявъ єго за вѣрну службу и по̂дохочувавъ и дальше вѣрно служити цареви. Царскій листъ повѣдомлявъ Сомка, що обороняти Украину наказано Ромодановскому и Шереметеву.
Небавомъ прибувъ на Украину стольникъ Осипъ Коковиньскій и попривозивъ царски̂ універсалы: царь зъ однаковою ласкою выхвалявъ и Сомка и Золотаренка и повѣдомлявъ, що велѣвъ скликати раду и выбрати на гетьмана. Сомко вычитавши царскій листъ, мовивъ до Коковиньского: „Мене тѣшить царска ласка, а не гетьманованє; хочь я буду останнимъ козакомъ, то вѣрно служитиму цареви.“
Бо̂льшь мѣсяця продержався Сомко въ облозѣ проти Хмельницкого. Хмельницкій таборувавъ за три верствы до Переяслава: ко̂лька разо̂въ во̂нъ зъѣздився зъ Сомкомъ. Сомко запевнявъ воєводу Волконьского, що во̂нъ усовѣщувавъ Юрія, пристати по̂дъ царя, але Голуховскій, якось по̂дпивши, пробалакався, що Сомко радився зъ Юріэмъ, якъ бы имъ зъєднатися съ Крымскимъ ханомъ, що вони умысно гаялися, чекаючи, доки король съ Поляками прибуде до Кієва.
На останку Ромодановскій зъ во̂йскомъ прибувъ до Переяслава; до него приставъ и Золотаренко зъ своими козаками. Хмельницкій не вѣдавъ, що прийшовъ Ромодановскій; але Татаре, ладивши руйнувати Пирятинъ, злапали московского розвѣдчика, довѣдались во̂дъ него, що прийшовъ Ромодановскій и повѣдомили про се Хмельницкого. Гетьманъ швидше знявъ табо̂ръ и ставъ рушати до Днѣпра. Ромодановскій зъ Сомкомъ, Золотаренкомъ и черниго̂вскимъ полковникомъ Силичемъ подався у слѣдъ Хмельницкого.
Дня 17. липня стався бо̂й. У Юрія було 20 тысячѣвъ во̂йска, мѣжь ними 24 польскихъ хоруговъ и Нѣмцѣ — драгоны; Татаре покинули гетьмана и подалися до свого Крыму. Бо̂й розпочавъ Сомко зъ своими козаками; билися двѣ съ половиною годины, доки Ромодановскій съ ко̂нницею не наперъ на во̂йско Хмельницкого. Правобережцѣ подалися и не спромоглися вже поправитись; одни̂ побѣгли до Днѣпра; други̂ съ Хмельницкимъ втѣкли въ лѣсъ; то̂лько Нѣмцѣ — пѣхотиньцѣ (було ихъ тысячь чоловѣка) стояли хоробро и всѣ до одного полягли головами. За тыми, що побѣгли до Днѣпра, по̂гналися
