Москалѣ; нѣкуды було имъ втѣкати: кинулися вони въ рѣчку и всѣ погибли. Хто справився роздягтися и переплысти Днѣпро, ти̂ голыми по̂шли по домо̂вкамъ. Хмельницкій користуючись съ того, що єго заступає во̂дъ ворога лѣсъ, переправився за Днѣпро.
Дня 18. липня у московскому таборѣ зо̂бралися радитися. Сомко и Силичь, гадаючи, що мѣжь нѣжиньскими Полчанами доволѣ такихъ, що не долюблюють Васюту, стояли за те, що бъ теперь скликати раду и выбрати на гетьмана, а безъ того не можна рушати на той бо̂къ Днѣпра. Сомко ще до того вырядивъ за Днѣпро Лизогуба, назначивъ єго канѣвскимъ полковникомъ и казавъ єму розповсюдити на правобережу листы по̂дмовляючи̂ правобережныхъ полковнико̂въ, приставати по̂дъ царя. Сомко запевнявъ, що полки бѣлоцерко̂вскій, корсуньскій и черкаскій заразъ пристануть до царя, треба то̂лько, що бъ вони вѣдали, що на лѣвобережно̂й Украинѣ єсть выбраный козаками и затвердженый во̂дъ царя гетьманъ. Сомко сподѣвався, що отсимъ робомъ во̂нъ усовѣстить швидше скликати раду. Марни̂ були єго сподѣваня; проти Сомка гукавъ Методій, за нимъ Золотаренко; до̂йшло до сварки; особливо Сомко и Методій вельми допѣкали оденъ одному. Ромодановскій затявся, що не дасть теперь скликати рады и выбирати на гетьмана, що зъ сею справою треба чекати, доки можна буде скликати на раду усѣхъ козако̂въ и чернь и доки не прийде во̂дъ царя призначеный заступникъ.
Сомко, що бъ пригорнути на свою руку козако̂въ, почавъ справляти имъ бенкеты, радѣючи, що побили Правобережцѣвъ. А тымчасомъ Золотаренко и Методій баламутили проти Сомка Ромодановского и радили лишити єго: „Нехай во̂нъ собѣ бенкетує, говорили вони, а намъ треба не гаючись рушати на той бо̂къ Днѣпра.“ Вони гадали, що ско̂нчать во̂йну и безъ Сомка; тодѣ єго вага передъ царемъ на вѣки пропаща. Ромодановскій послухався и рушивъ, не кажучи про те Сомкови нѣ слова; во̂нъ ненавидѣвъ Сомка. Сомко довѣдавшись про рухъ, швидше знявся и собѣ, що бъ наздо̂гнати Ромодановского, та одначе не встигъ.
Ромодановскій задержавшись въ селѣ Богушо̂вцѣ, вырядивъ зъ стольникомъ Приклоньскимъ частину во̂йска за Днѣпро, Приклоньскій добувъ Черкасы безъ бою и зъ во̂дсѣля по-
