дався на Чигиринъ; але Хмельницкій тымчасомъ бувъ вже въ Чигиринѣ и зо̂бравъ тутъ орду, выряжену до него ханомъ по̂дъ проводомъ двохъ солтано̂въ Селимъ-Гирея и Мехметъ-Гирея. Приклоньскій, довѣдавшись про сю силу, побоявся йти на Чигиринъ и повернувъ до Днѣпра на Бужинъ. Проти самого Бужина на другому боцѣ перебувавъ Ромодановскій; отуда жь поспѣшавъ и Преклоньскій, та не встигъ. Татаре наздо̂гнали єго; — дня 3. серпня напали на десятитысячне єго во̂йско, во̂добрали сѣмь гарматъ, боєвничи̂ припасы, коругвы, барабаны и саме во̂йско потрощили. Друга звѣстка свѣдчить, що Приклоньского не вельми побили Татаре и во̂нъ успѣвъ перебратися черезъ Днѣпро; а що найбо̂льше потерпѣли Украинцѣ, що були зъ нимъ. Имъ огидло плентатися повагомъ, вони выскочили съ табору и пустилися переплывати Днѣпро; але зъ другого боку Москалѣ, палячи на Татаръ, не давали имъ гараздъ переплывати. Злучившись зъ недобитками Приклоньского, Ромодановскій хватався во̂дступити. По звѣстцѣ Хмельницкого солтанъ Мехметъ-Гирей наздо̂гнавъ Ромодановского бо̂ля переправы черезъ Сулу и вельми побивъ: во̂добравъ 18 гарматъ и увесь табо̂ръ. Ромодановскій зъ недобитками рушивъ до Лубенъ. Самовидець въ своѣй лѣтописи нѣчого не каже про сей бо̂й. Здається, Хмельницкій въ своихъ звѣсткахъ до короля выхвалявся и звѣсткамъ єго не слѣдъ вѣрити, яко цѣлкомъ певнымъ.
Отси̂ подѣѣ выкликали по всѣй правобережно̂й Украинѣ колотнечу. Видко стало, що Хмельницкій — недотепный; надѣя на Поляко̂въ и острахъ ихъ силы пропали. Польске коронне во̂йско не приходило въ пору помагати Хмельницкому, воювати Москалѣвъ; то̂й частинѣ польского во̂йска, яка була при Хмельницко̂мъ, не поталанило. Татаре гайсали по Украинѣ, грабували своихъ спо̂льнико̂въ, брали въ неволю жѣноцтво и дѣтей. Татаре почали нехтувати Поляко̂въ и радили козакамъ пригорнутися до Туреччины; по̂дъ єи крѣпкою рукою Украина буде и цѣлою и безпечною; Туреччина съ по̂дручными своими Татарами захистить Украину и во̂дъ Ляхо̂въ и во̂дъ Москалѣвъ, во̂дъ котрыхъ нѣчого доброго не слѣдъ козакамъ сподѣ-
