Прости̂ козаки, каже лѣтописець, були собѣ прости̂, вони не вбачали въ сему нѣчого особливого та й згодилися. „Добре, кажуть, нехай такъ! Служи, пане гетьмане, вѣрно цареви й будь за гетьмана въ во̂йску запорозкому та чини намъ добрый порядокъ“.
Выговскій узявъ булаву: „Ся, каже, булава, доброму на ласку, лихому на кару; потурати жь у во̂йску я нѣкому не буду, коли вы мене за гетьмана обрали, бо во̂йско запорозке безъ страху пробути не може!“
„Вичитай же намъ, мовили полковники, новообраный пане гетьмане, жаловану грамоту великого царя, нехай мы будемо знати, яки̂ намъ єго царске величество волѣ надавъ“.
Тодѣ гетьманъ голосно прочитавъ грамоту.
Выслухавши, старшины мовили:
„Дякуємо за царску ласку й ради̂ по вѣкъ служити зъ усѣмъ во̂йскомъ запорозкимъ, нехай то̂лько великій царь не попускає насъ своимъ ворогамъ“.
По̂сля другои звѣстки, що подавъ Выговскій у Москву, якъ обрали єго, супроти него ставъ Григорій Лѣсницкій. Єго гетьманъ небо̂жчикъ посылавъ на Татаръ зъ своимъ сыномъ и давъ єму булаву й бунчукъ, якъ наказному гетьманови. Лѣсницкій, здаючись на се, не хотѣвъ во̂ддати булаву. Выговскій посылавъ до него Юрія Хмельницкого, та Лѣсницкій якъ затявся, то во̂ддавъ ажь черезъ тиждень, коли вже єго примусили козаки.
Такъ ско̂нчилася ся славетна рада. Выговскій по̂славъ до Запорожцѣвъ и, що бъ по̂длеститись, впевнявъ, що не вважає себе за справжнёго гетьмана, доки єго не признає сѣчове товариство; по̂славъ, спытавшись рады, посольство до Крыму; во̂дославъ, запевняючи свою прихильно̂сть до короля польского посла Бенёвского, котрого козаки, зъ вѣку не навидѣвши пано̂въ, трохи були не вбили. Одночасно зъ симъ Выговскій сповѣщавъ московского воєводу, що Бенёвского прислано, що бъ учинити розмиръ й казавъ, що вони єго затримують; лаявъ Поляко̂въ, оповѣщавъ, що король Польскій єднається зъ императоромъ и зовсѣмъ не думає миритися зъ Москвою та додержувати умовы, що поклавъ при лихо̂й годинѣ; що по̂шла чутка, нѣ бы козаки посварилися зъ Москвою и Поляки у купѣ зъ ханомъ Крымскимъ лагодяться напасти на Украину. Во̂нъ казавъ, що
