По̂сланцѣ доводили, що Запороже, то не щось окреме, а частина того жь таки во̂йска.
„Мы не сподѣваємося бунту, казали вони, бо Ивана Выговского цѣлымъ во̂йскомъ обрали; а красше нехай бы великій царь зволивъ по̂слати кого скаже до во̂йска, що бъ зо̂брати зновъ на велику раду полковнико̂въ, сотнико̂въ и всю чернь городову; кого на то̂й радѣ оберуть, той буде й сталый; гетьманъ самъ того бажає, й якъ що оберуть иншого, Иванъ Выговскій за те не образиться“.
— „А прежнихъ гетьмано̂въ де обирали?" спытали бояре, чувши передъ тымъ во̂дъ запорозкихъ по̂сланцѣвъ, що ихъ обирали на Запорожѣ. „Де Богдана Хмельницкого обрано?“
„На Запорожѣ прежнихъ гетьмано̂въ обирали, сказавъ Миневскій, й Богдана обрали на Запорожѣ, й самъ во̂нъ Запорожець бувъ“.
Бояре вважаючи, що Миневскій въ одно казавъ зъ Запорожцями, поняли вѣры останнимъ.
По̂сланцѣвъ Выговского выправлено зъ великимъ почотомъ, зъ жалованою грамотою; вона була така жь сама, якъ дано Б. Хмельницкому, ще й зъ листовнымъ словомъ ласкавымъ царскимъ до всего во̂йска, де сказано, що козаки обѣцяються служити вѣрою й правдою єго цар. величеству й за те великій царь у вѣрныхъ по̂дданыхъ, православныхъ христіянъ, ихъ во̂льностей не ломатиме; що бъ же ствердити новообраного гетьмана и приняти во̂дъ него присягу на вѣрно̂сть, пришле боярина Хитрового.
Тымъ часомъ, коли си̂ по̂сланцѣ були ще въ Москвѣ, Выговского одвѣдавъ уже оденъ московскій гонець, стряпчий Рагозинъ. Єго по̂слано на Украину, буцѣмъ оповѣстити гетьмана про царску радо̂сть: по̂славъ Богъ доньку Софію, але справдѣ єму наказано довѣдатися, чи люблять, чи хочуть Выговского й що дѣється на Украинѣ? Скро̂зь по дорозѣ, во̂дъ московскои границѣ й до Чигирина и назадъ, прости̂ люде, прово̂дники та по̂дводчики, въ одинъ голосъ, наче змовившись, правили, що Выговского не долюблює наро̂дъ. У Чигиринѣ казали єму, що Выговского обрала сама старшина, чернь єго не хоче, а бажає Хмельниченка; на лѣво̂мъ же боцѣ Днѣпра не згадували й Хмельниченка.
„Була чутка, казали селяне Рагозину, що прийдуть до насъ бояре й воєводы зъ во̂йскомъ московскимъ, а мы тому й ради̂“.
