Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/40

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 30 —

хатѣ, збѣгалися пастухи, челядники; хто не мавъ свого кутка та живъ зъ за куска хлѣба въ богатырѣвъ, йшовъ теперь козакувати, сподѣваючись во̂ддячити хозяинамъ за зневагу та засягти ихъ добро, що бъ за ко̂лька днѣвъ єго пропити, прогайнувати; усе, що звали голотою, бѣгло до корогвы Пушкаря. Вони йшли безъ коней, безъ зброѣ, часомъ безъ одежи й чобо̂тъ, у латахъ, зъ вилами, дручками, косами та ще, якъ каже лѣтописець, зъ серцями, готовыми до душегубства та рабунку.

Пушкарь набравъ зъ нихъ пѣшій полкъ: вони звалися дейнеками (то бъ-то, може де-не-якими[1]), й за недовгій часъ у полковника полтавского було, якъ думали, трохи не 20 тысячь… й що дня партія єго бо̂льшала; околицѣ Гадяча, Зѣнькова, Ромна, Миргорода заворушилися; поспо̂льство оберталось у козаки.

Выговскій побѣгъ до Гадяча, захопивъ тамъ ко̂лька баламуто̂въ, що по̂дбурювали наро̂дъ проти гетьманьскои власти й покаравъ ихъ на смерть; пото̂мъ вырядивъ до Полтавы намѣсника гадяцкого Тимоша й ласкою просивъ Пушкаря, що бъ лишивъ свои ворожи̂ заходы та помирився.

„Чи не такъ, сказавъ Пушкарь, Выговскій хоче мене зъ собою погодити, якъ погодивъ у Гадячѣ братію нашу, лучшихъ во̂дъ себе товаришѣвъ во̂йска запорозкого, поутинавши имъ головы? але не до̂жде сего!“

Загадавъ Пушкарь закувати Тимоша въ кайданы й по̂славъ єго до воєводы московского, Колонтаєва, свого приятеля, у Камѣнне.

Тодѣ Выговскій поклавъ собѣ вгамувати Пушкаря збройною рукою й выправивъ на него два полки: нѣжиньскій и стародубскій. Але по дорозѣ прости̂ козаки забунтували, не схотѣли на брато̂въ бити й порозходилися.

Выговскій тодѣ побачивъ, що, воюючи зъ своими, не можна на козако̂въ покладатись. Але бурлива Хмельнищина привабила на Украину великій натовпъ чужинцѣвъ: у гетьмана були затяжни̂ полки (затязцѣ-наймиты) зъ Сербо̂въ, Волохо̂въ,

  1. Добродѣй В. Б. Антоновичь выяснює сю назву не такъ. Єму трапився давный актъ, де слово дейнека стоить синонімомъ слова дручокъ; тымъ во̂нъ думає, що си̂ „затяжцѣ“ прозвалися дейнеками черезъ свою зброю — дручки, дейнеки. Диви про се у „Кієв. Стар.“ 1889 р. Нр. 1-Перекладчикъ.