буду оглядати єго царски̂ пресвѣтли̂ очи й принесу довѣчне своє по̂дданьство“.
Посолъ вымагавъ, що бъ козако̂въ, що осѣли на литовско̂й землѣ, саме въ Старому Быхови та Чаусахъ, выведено зво̂дти, й що бъ хлѣборобо̂въ-мужико̂въ, що сами̂ свавольно повписувалися въ козацтво, повернено у прежній станъ; урядъ московскій вважавъ Литовске Велике Князѣвство вже за сво̂й забраный край, понастановлявъ своихъ воєводо̂въ по мѣстахъ й приписавъ до нихъ повѣты. Мѣркували, що Быхо̂въ належить до оршаньского, а Чаусы до могилѣвского повѣту, и, значить, по сихъ мѣстахъ мусять урядъ держати воєводы, що настановлено въ Оршѣ та Могилевѣ. Полковникъ козацкій повиненъ ити геть, й у Литвѣ не слѣдъ, що бъ було козацтво.
Мусила рада, не ремствуючи, пристати и на се вымаганє, а воно и геть уражало патріотизмь козацкій и здо̂ймало боязнь за будущину: коли урядъ московскій теперь самовольно касувавъ козацтво въ одному краю, де вже козацтво завелося, то таке може колись постати й по иншихъ мѣсцяхъ, й отакъ потроху обтинати землю, що козацтво встигло захопити по̂дъ часъ во̂йны съ Поляками. Бояринъ выявлявъ, що урядъ хоче, що бъ козацтво не вельми ширилося, бо вызнає єго шкодливымъ громадяньскому ладу. Бояринъ скаржився, що зъ сусѣдныхъ краѣвъ Московщины, съ повѣто̂въ: бряньского, карачевского, путивельского, рыльского, мужики и крепаки, що живуть по маєткахъ дѣдичѣвъ та „помєщико̂въ“, тѣкають на Украину, пото̂мъ гуртомъ приходять зво̂дти назадъ, намовляють тѣкати зъ собою иншихъ мужико̂въ та крепако̂въ, и часто помщаються надъ своими панами, во̂ддячуючи за прежню зневагу: роблять напады на ихъ осады, вбивають господарѣвъ зъ семьями, инодѣ замикають пано̂въ у хатѣ, засыпають хаты зъ усѣхъ боко̂въ землею й лишають тамъ помирати пано̂въ голодною смертю. Ясно було, що козацтво, узявшись съ повстаня простого люду на дѣдичѣвъ, спокушало сусѣдне московске поспо̂льство.
„Про всѣхъ тыхъ людей, во̂дмовивъ Выговскій, мы довѣдаємося, й кожный полковникъ чи урядникъ буде покараный, якъ не чинитиме по нашому приказу“.
„Великому государеви вчинилося вѣдомо, мовивъ бояринъ, що до во̂йска запорозкого не разъ приѣздивъ чернець Данило,
