Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/47

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 37 —

писався на нему по̂дданцемъ цар. величества, а въ грамотахъ во̂дъ великого государя до хана Крымского и до султана Калги пишуть, що вы, по̂ддани̂ царски̂ й наказують посламъ говорити, що бъ ханъ обѣцявъ, що на васъ, козако̂въ запорозкихъ, не нападатиме й жадного лиха вамъ не чинитиме, бо вы по̂ддани̂ царски̂, а коли бъ по грамотахъ до Крымского хана не писати, що вы царски̂ по̂ддани̂, то бъ давно на васъ во̂йна була“.

Яку во̂дповѣдь дано на сю увагу, не вѣдомо; та що було й во̂дповѣдати ѣй; доводилось змовчати.

У соборно̂й церквѣ святыхъ апостоло̂въ выконавъ гетьманъ присягу, якъ тодѣ говорилося, „єго царскому вєлічеству пряміть и добра, хатєть“. Выговскій щасливо во̂дмовився, що бъ, не гаячи часу, ѣхати до Москвы, й бояринъ зъ власныхъ рукъ давъ єму булаву, бунчукъ и царску грамоту на гетьманьскій урядъ. Украиньскій лѣтописець каже, що Выговскій частуванями та подарунками запобѣгь у боярина прихильности. Бояринъ же й собѣ надѣливь царскихъ дарунко̂въ — соболѣвъ та рублѣвъ — и Выговскому, и всѣмъ старшинамъ, и духовеньству, и простымъ козакамъ, — одно слово усѣмъ, съ кимъ доводилося стосунки мати[1]. Дня 18. лютого бояринъ съ прибо̂чниками рушивъ съ Переяслава.


VI.

Увесь той часъ, поки бояринъ пробувавъ у Переяславѣ, Пушкарь зъ своими дейнеками стоявъ у Гадячѣ; власть єго ширилася на побережѣ Псёлу. При нему були: увесь полкъ полтавскій и юрба съ полко̂въ миргородского, чигириньского й иншихъ. Пушкарь подавсь бувъ просто на Переяславъ, але зупинився: тамъ бувъ бояринъ, що приѣхавъ полагодити справу про Выговского. Нападъ на Переяславъ здався бъ теперь за

  1. За полковнико̂въ були тодѣ (знаємо съ посольскихъ дѣлъ) ось яки̂ особы: Лѣсницкій — миргородскій, Іоаникій Силичь — черниго̂вскій, Тимохвѣй Аникієвь…(?) — корсуньскій, Иванъ Стародубъ — канѣвскій, Яко̂въ Люторенко — бѣлоцерко̂вскій, Иванъ Кульбака — переяславскій, Матвѣй Пацкѣєвъ (?) — ирклѣѣвскій, Михайло Ханенко — уманьскій, Григорій Гуляницкій — нѣженьскій, Павло Яненко-Хмельницкій — кієвскій; до того ще згадується про Василя Дворецкого — наказного кієвского.