Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/56

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 46 —

и при кожному було чоловѣка по десять Поляко̂въ; черезъ те вчинився бунтъ: и полковнико̂въ и Поляко̂въ побили“.

Тутъ, очевидячки, було натяканє на становище Скуратова; єго заранѣ перестерегали, хотѣли, що бъ во̂нъ самъ побоявся зо̂ставатись при гетьману.

Дня 17. травня запросивъ Выговскій московского по̂сланця обѣдати до свого намету. Гетьмамъ поважно по̂днявъ чарку за здоровлє царя, та пото̂мъ заговоривъ ще вщипливѣйше, якъ перше.

„Десь у васъ звычай такій, що бъ усе чинити по своѣй волѣ. Черезъ що бунты повстали? Все черезъ вашихъ по̂сланцѣвъ; отаке саме й за королѣвъ польскихъ бувало: якъ почали ломати наши̂ во̂льности, то й бунты стали. Ось и теперь у Колонтаєвѣ затримано нашихъ козако̂въ та Сербо̂въ, й имъ завдають такои муки, що й нево̂льникамъ такои не буває. Що жь, хиба не знає про те єго царске величество? Я готовый заприсягтися, що добре во̂нъ про те вѣдає. Михайла Стринджу нащо пустили съ Путивля? Подержали, подержали, та й выпустили, а єго бъ до во̂йска, отъ бы й бунты перестали!“

„Дурно забожився, пане гетьмане“, мовивъ Скуратовъ: „Великому государеви невѣдомо, що твоихъ козако̂въ та Сербо̂въ затримано. Се вчинилося безъ царского наказу; скоро жь твои по̂сланцѣ пожалѣлися, заразъ сказано затриманыхъ пустити й воєводу скинути; а Михайло Стринджа съ товариствомъ втѣкли съ Путивля, а не выпущени̂“.

Стольникъ все намагався перечити жалобамъ Выговского, а гетьманъ таки своє провадивъ.

„Тобѣ не можна йти зо̂ мною, мовивъ Выговскій; зо̂ставайся въ Голтвѣ, поки я впораюся съ Пушкаремъ. Чекати не можна: до Пушкаревои справы багато черни пристає та де-хто й съ полковои старшины на мене; зо̂ставайся въ Голтвѣ, я по̂ду а тебе сповѣщатиму“.


VII.

Тымъ часомъ повернувъ зъ Москвы Лѣсницкій й росповѣвъ, що царь витавъ єго добре, а Пушкаренкового по̂сланця, Гискру, сказавъ затримати въ Москвѣ. Выговскій бувъ задоволеный зъ зичливости уряду московского, й першь нѣжь при-