ступити до Полтавы, по̂славъ полтавцями ще разъ останнє умовлянє, бажаючи показати симъ царскому по̂сланцеви, що во̂нъ радый бы выконати царску волю про згоду, коли жь не хоче Пушкарь. Гетьманъ зичивъ доброго здоровля старшинѣ, черни полку полтавского й усѣмъ Запорожцямъ, що були при Пушкарю.
„Не вѣдомо намъ й доси, писавъ гетьманъ, зъ якои причины Запорожцѣ выйшли зъ Запорожа, прийшли до Кременчука та иншихъ мѣстъ, чинять похвалки на во̂йско наше, обѣцяються худобу нашу грабувати та насъ убивати. То̂лько й чути про душегубства; мы довго терпѣли, але теперь мусимо боронити житя свого й идемо на васъ зовсѣмъ не того, що бъ кровь розливати, якъ запевняє васъ старшина ваша, а що бъ втихомирити свавольство. Ваши̂ старшины до̂стали собѣ яки̂сь листы й баламутять та обдурюють васъ, простыхъ людей; у насъ є теперь копія листу, що приславъ царь до Пушкаря зъ дворяниномъ Ничипоромъ Хрисантовичемъ Волковымъ; пришлѣть двохъ товаришѣвъ своихъ єѣ прочитати, запевнитися, що царске величество жадному свавольству не потурає, а каже такъ намъ, якъ и вамъ, що бъ жили любо та одностайно; съ того правду нашу можете зрозумѣти, що царске величество ласкаво витавъ и зъ великимъ почотомъ вырядивъ у дорогу по̂сланцѣвь нашихъ Прокопа Бережецкого, Ивана Богуна й Григорія Лѣсницкого, полковника миргородского, а Гискру за неправду сказавъ затримати на столицѣ. Що не хочемо розливати крови, можете съ того знати, що мы, затримавши свавольныхъ та неслухняныхъ людей, не вбивали нѣкого, а бережемо ихъ. Самъ Барабашь за свѣдка нашои кротости й розсудливости. Хочь во̂нъ и багато лихого накоивъ, проте мы маєтностей у него не выдерли, якъ во̂нъ набрѣхує на насъ, а навпаки, хлѣбомъ та грошима запомогу єму дали; отакъ и думки не маємо помщатися надъ кимъ небудь зъ васъ; покиньте то̂лько ваши выгадки та не слухайте своихъ старшинъ, що брехнѣ вамъ пишуть, буцѣмъ прислано во̂дъ царя заплату во̂йску за чотыри роки, а мы бъ то, до своихъ рукъ прибравши, вамъ не даємо; старшины ваши̂ полкови̂ у своихъ рукахъ мали оранды горѣлчани̂ й тютюнни̂ й усѣ доходы полку полтавского, а мы нѣ съ чого не користувалися, й теперь вамъ нѣчого вертати не можемо; коли не хочете терпѣти нѣякого лиха, то присылайте швидше
