чливо: „Не можна, каже, менѣ ѣхати до великого государя, бо зновъ бунто̂въ у во̂йску сподѣваюсь“.
Дня 17. червня прибувъ Скуратовъ зъ гетьманомъ до Чигирина, й побачивъ, що неввѣчливо̂сть до него, навѣть зневага що дня бо̂льшають. На єго очахъ приѣздивь посолъ крымскій намовляти Выговского вкупѣ звоювати Ракочія край, й Выговскій выправивъ до хана посольство; слѣдомъ прибувъ гонець польскій Стрѣлковскій й оповѣстивъ, що незабаромъ приѣде за посла Янъ Бенёвскій, вѣдомый козакамъ. Скуратовъ, ажь чотыри разы посылавъ до гетьмана прохати побачитись, та гетьманъ не пускавъ єго до себе, ще й переказавъ, що єму нема чого сидѣти въ Чигиринѣ.
Не знати, якъ и коли поѣхавъ Скуратовъ, то̂лько въ липцю єго не було въ Чигиринѣ. Тимъ часомъ прибувъ до Кієва новый воєвода, бояринъ Василь Борисовичь Шереметевъ. Бутурлинъ попрощався зъ Украиною, во̂нъ знавъ, якъ поводитись зъ народомъ, не потуравъ во̂йсковымъ людямъ, що не разъ билися съ тубольцями й тымъ запобѣгъ собѣ въ останнихъ любови. Бояринъ Шереметевъ прибувъ на Украину, пишаючись московскою силою й перевагою єи надъ Украиною. Лѣчба незичливцѣвъ побо̂льшала…
„Василь Борисовичь, казавъ Выговскій одному игумену, що переказувавъ єго слова бояринови Ртищеву, не то̂лько завдає мѣщанъ усякихъ въ острогъ, а й кривдить козако̂въ та духовныхъ: нахваляється, що загарбає церковни̂ маєтности; до того, мене й знати не хоче, повернувъ на нѣвець й самъ гетьманомъ себе узыває“.
Чоловѣкъ прозо̂рный, Шереметевъ ставъ вбачати зраду; ще въ Московщинѣ не подобалось єму вольнолюбство Украинцѣвъ; ставъ во̂нъ поводитися зъ ними такъ, якъ звыкъ у своѣй Московщинѣ; пышався своєю властю, казавъ, що во̂нъ старшій за гетьмана. Ще не встигъ во̂нъ гараздъ и оглянутися, а вже здобувъ собѣ во̂дъ усѣхъ незичливости.
У гетьмана выйшла сварка й зъ Ромодановскимъ. Ще по̂сля полтавскои пригоды Пушкаря, Ромодановскій вступивъ на Украину та й ставъ у полку прилуцко̂мъ; Барабашь бувъ у него, зъ нимъ бувъ и ще дехто съ пушкаревои партіи: Довгаль, Семенъ писарь (сей бувъ нѣ-бы за арештованого, а справдѣ ходивъ по волѣ). Выговскій вважавъ усѣ си̂ вчинки
