ються про те въ Москвѣ, то заразъ во̂йско рушить на Украину. Гетьману треба було помѣркувати зъ народомъ про важну справу на генерально̂й радѣ. Мѣсяця серпня гетьманъ по всѣхъ полкахъ по̂славъ наказъ, що бъ усѣ збиралися, зброилися та ладилися въ похо̂дъ. Тымъ часомъ урядъ московскій, хочь и знавъ про неспоко̂й на Украинѣ, та складавъ все на Поляко̂въ та ихъ заходы й показувавъ, якъ и перше, нѣ бы йме вѣры гетьманови. Зъ Москвы по̂слано до Выговского нового по̂сланця, по̂ддячого Якова Портомоина, съ подарунками та ласкавымъ словомъ царскимъ. Во̂нъ прибувъ до Чигирина 9. серпня. У царскому листѣ до Выговского хвалено єго за вѣрно̂сть, навчали гетьмана съ козаками не до̂ймати вѣры проклямаціямъ, що розсылають Поляки по Украинѣ та клепають на бояръ та воєводъ московскихъ, що бъ учинити сварку.
Але по̂ддячій побачивъ, що вже зовсѣмъ не той вѣтеръ вѣє. На єго любязни̂ рѣчи гетьманъ во̂дповівъ, що радый служити цареви, а пото̂мъ мовивъ таки̂ слова:
„Зъ ро̂жныхъ мѣстъ пишуть до мене полковники, сотники й осаулы, що воєводу Василя Борисовича Шереметева та князя Ромодановского присылають до насъ на Украину для того, що бъ мене зъ свѣту звести. По ро̂жныхъ мѣсцяхъ Украины во̂йскови̂ люде полку князя Ромодановского вбивали нашихъ людей, пустошили та грабували; самъ князь Ромодановскій принявъ до свого полку Барабаша, Лукаша та иншихъ ворого̂въ моихъ. Коли я прохавъ запомоги на Пушкаря, царь не давъ, а коли впорався я съ Пушкаремъ самъ, такъ тодѣ й во̂йско прийшло, що бъ самовольцѣвъ змо̂цняти та нови̂ бунты заводити. Я не хочу чекати, поки во̂йскови̂ люде на насъ во̂йною прийдуть. По̂ду самъ на Заднѣпрє зъ усѣмъ козацкимъ во̂йскомъ та съ Татарами. Буду шукати та спиняти бунто̂внико̂въ, а скоро царски̂ во̂йскови̂ люде почнуть ихъ боронити, або ще й дрочитися на нашо̂й Украинѣ, то й я не змовчу; я битиму на царске во̂йско, коли воно почне переховувати бунто̂внико̂въ; й до Кієва по̂шлю брата свого Данила зъ во̂йскомъ та съ Татарами; повелю выгонити зво̂дти боярина Шереметева та зруйнувати фортецу, що спорудили по приказу єго царского величества“.
„Про таке, во̂дмовивъ єму по̂сланець, тобѣ, гетьмане й гадати не можна, а не то̂лько казати. Боярина Шереметева та окольничого князя Ромодановского ты самъ прохавъ, що бъ
