Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/72

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 62 —
X.

Якъ то̂льки опинилося во̂йско коло Комышнѣ, 31. серпня прибувъ новый гонець царскій, дякъ Василь Михайловичь Кикинъ; во̂нъ неразъ на Украинѣ бувавъ у Хмельницкого й у Выговского. Москва вѣдала вже про все, що дѣялось на Украинѣ, навѣть про похвалки на во̂йско московске, й новый гонець ѣхавъ вже не такъ, якъ бѣдолашный Портомоинъ зъ милостивымъ словомъ, а зъ вымовою та докорами.

Перше спо̂тканє выявило новому послови, на чому стоить справа у козако̂въ. До него прийшовъ Полякъ и оповѣстивъ, що во̂нъ буде въ него за доглядчика. А проте витали єго, якъ звычайно, съ шаною. Коли посолъ ѣхавъ до гетьмана на зобаченє, пѣше во̂йско стрѣляло, витаючи єго; Кикинъ завваживъ опо̂сля, що на пѣхотѣ була вельми убога одѣжь. На зустрѣчь єму гетьманъ выславъ двѣстѣ чоловѣка съ полку чигириньского; козаки позлѣзали съ коней, всѣ вклонилися, а полковникъ повитавъ промовою. Вдруге витавъ єго Ковалевскій. То̂льки, що посолъ наблизився до намету гетьманьского, на зустрѣчь выйшовъ Немиричь: притомно̂сть такого чоловѣка та участь єго въ справахъ не вѣщувала добра.

Гетьманъ съ Комышнѣ перейшовъ у Липову-Долину, й тамъ принявъ посла бучно, въ наметѣ, оточеный полковниками, що сидѣли навкруги свого головы. Дякъ подавъ „увѣщательный“ листъ, й Выговскій прохавъ єго сѣдати бо̂ля него. Дякъ въ имени царя спитавъ гетьмана про здоровлє, не дивлячись на те, що посольство було съ причины незадоволеня.

Зияли рѣчь про справы.

По̂сланець спытавъ въ имени царя: „На якого ворога лаштуєтесь вы съ такими силами козацкими та татарскими?“

Гетьманъ ремствувавъ, що по̂сля Пушкаря єго прибо̂чники знайшли собѣ протекцію у Ромодановского.

„Барабашь, мовивъ Выговскій, именує себе гетьманомъ, ще за живого гетьмана, а окольничій Ромодановскій величає себе великимъ княземъ; бояринъ Шереметевъ выгубивъ безвинно багато православныхъ душь й попаливъ церкви христіяньски̂. Бояринъ Василь Борисовичь запрошувавъ мене до себе, що бъ зъ свѣту звести; я про те довѣдався та й не поѣхавъ до него, а по̂славъ на розмову брата свого Данила, й давъ єму