Сторінка:Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu/101

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 91 —

— „А, живи лучше в Нїжинї, як жив, і служу цареви по правдї, як служив“, — відповів єму Колупаєв.

Протопопа мовив на те:

— „Я й за зраду Бруховецького багато перемучив ся і добра свого позбув ся. Ми з Думитрашкою-Райчем на образї Спаса покляли ся, що коли гетьман Демян зрадить, так нам зовсїм перебрати ся до Путивля. Не було в мене часу, як був я в Москві, побалакати про се з Матвієвим, бо він раз-у-раз сидить в „приказї“ за царським дїлом“.

 


X.

В ночі з 12-го проти 13-го берозоля до Григория Неєлова прийшли Петро Забіла, суддї Домонтович і Самійлович, ґенеральний писар Карпо Мокриєвич з полковниками переяславським Думитрашком-Райчою, наказним нїжинським Уманцем і стародубським Рославцем. Вони мовили:

— „Гетьман захожуєть ся завтра їхати до Києва нїби-то поклонити ся печерським чудотворцям, але се він тільки очи відводить, а дїйсне він хоче зрадити цареви і пристати до турецького султана, так як Дорошенко. Ми хочемо спинити такий страшенний вчинок. Коли забаримось хоч трохи і дамо Демянови виїхати з Батурина, так колотнеча неминуча. Треба зараз у ночі, ще досьвіта забрати єго під варту“. Неєлов не змагав ся, бо був вже під'южений проти гетьмана. Взяли стрільцїв і пішли до замку. Демян нїчого не сподївав ся і спав. Старшина свобідно собі війшла до него в спочивальню, прожогом схопила єго, не дала єму нї закричати, нї покликати на поміч, нї висловити ся. Єго звязали, положили на сани, що були заздалегідь заготовлені, покрили шкурою і не гаючись, повезли з Батурина під вартою стрільцїв. Усе оте вчинили вони так несподївано і так нишком, що до самого ранку нїхто в Батуринї і не відав, і затяжне війско, що було при особі гетьмана, не могло получити приказу поспішати на оборону гетьмана.

— „Добре, що не було тут осаули Грибовича, — говорила потім старшина; він був вірним гетьманови, підстерегав