під єдиного владного царя і під єдиним проводом гетьмана, яко затвердженого царем. Се здавалось тим зручнїйше, що частина козаків, підлеглих Гоголеви, вже зараз, як Дорошенко піддавсь, признала над собою владу Самійловичеву. Маючи се на увазї, щоб не дати Гоголеви і єго козакам приводу побоюватись, Самійлович вважав шкідним, вирядити Дорошенка до Москви і зломати обіцянку, яку дав єму царським йменям — залишити єго на життя на Українї.
Московський уряд на деякий час послухав Самійловича і грудня 24 Волконський оповістив гетьмана, що єму наказано їхати до Москви, а Дорошенка не наказано везти з собою.
„Великий цар, сказав Волконський, не задля інших причин хтїв був узяти Дорошенка до Москви, як тільки жалїючи тебе, щоб Дорошенко не обернув ся до давних своїх вчинків“.
— Бю чолом цареви за таку ласку — сказав Самійлович — тільки Дорошенка нїяк не слїд виправляти до Москви: у него тут і тепер знайде ся більш за сто другів, а ті на лихе намовлять ще більше. Дорошенко-ж, відповідно своїй присязї, нїчого лихого тут не вчинив і обіцяє на далї нї на що лихе не приставати.
I справдї, Дорошенко, мешкаючи у Сосницї, поводивсь дуже щиро. Він писав до гетьмана, що нїчого так не бажає, як жити з ним у приязни, яко мога найблизче, і бути єму корисним на все. Знаючи становище Туреччини, Дорошенко перший перестеріг гетьмана, що султан тримає Юраска Хмельниченка не задля чого інчого, як на те, щоб оголосити єго козацькнм гетьманом під турецькою найвищою владою і тепер сам вчинить се, коли Дорошенко пірвав з ним. Вже назначено 15.000 червінцїв на підкуп, щоб схилити запорожцїв на Хмельниченків бік. У Хмельниченка-ж у Чигиринї, Жаботинї і Медведівцї найдуть ся і приятелї і кревні. Дорошенко також порадив, що у Чигиринї слїд тримати жінку колишнього полковника Шульги, що по переходї Дорошенка пристав до Поляків. „Жінка ся сам люципер во плотї“, висловив ся про неї Дорошенко. Далї Дорошенко обіцяв ще довести гетьманови, як що почує яку новину, або пригадає давне.
Небавом небезпека, про яку перестерігав Самійловича Дорошенко, справдила ся. У Костантинополї запевнились, що „непутящий та невдячний Дорошенко — як вимовив ся турецький
