верстов. Довгий час все ждали-б то ворога, а він все не показував ся; тодї керманичі, бачачи, що більш не можна вже стояти на випаленому степу — рушили до Кінської-Води.
Підчас двотижневного таборовання біля Кінської Води між московським війском почав кружати лиховісний гомін:
— „Се не Татари запалили степ, а самі козаки; гетьман дав ім потай такий наказ“.
— „На віщо-ж би козакам се треба було?“ питав дехто.
— „На те, що козаки з Татарами в згодї і приятелюють. Козаки не хочуть, щоб царське війско звоювало Крим“.
За такий гомін вхопили ся ті, що почували на собі сором за те, що не бачивши ворога в вічи, рушили назад: вони тямили, що се буде приводом, скинути вину з своїх плїч на кого инчого. Більш за всїх здавало ся се користним князю Ґолїцину: підручники єго почали клепати на гетьмана, кидали на него зрадою і причини її виясовували так: „Козаки без запомоги війска московського, а з запомогою Татар побили Поляків і визволили ся з польскої неволї. По протекцию до царя московського — козаки вдали ся вже опісля і нї за що не схотїли звати ся „царськими холопами“, а тільки підданими царя, отже тепер, коли царі московські погодили ся з Поляками, коли Поляки поступили ся їм своїм правом дїдичним на Україну, козаки й небезпечні, щоб Москва не почала і з ними поводити ся так само, як поводить ся вона з своїм народом; щоб вона не вкоротила їх прав і вольностий, придбаних кровю. А козаки за свої права і вольности міцно стоять. Поміж козаків є люди вельми обачні. Гетьман з таких от. Вони й імкнули, що вийде з того, коли Москва звоює Крим? Татари кримські, як і козаки вважають себе за людий вольних: у них цар — хан кримський править їм не більш за те, скільки підданні єму дозволять. І Татари і козаки служать у війску безплатні; обидва народи однаково бережуть своїх привилеїв. От вони й порозуміли ся, що обом їм треба стояти одному за одного; бо вжеж, коли хто підібє один народ, так з того буде шкода велика другому. Козаки тямлять, що царі московські стережуть ся зрушати їх права і вольности доти, доки Татари і козаки перебуваючи в згодї і приятелюючи, готові будуть обороняти оден одного“.
