Звичайна й дуже улюблена в книжці окраса, що вживано її по всіх виданнях XVI — XVIII стол., це так звана „Заставка“.
З’явилася вона на сторінках книжки одночасно з тим, як з’явилася сама книжка. Без цієї окраси, як відомо, не було жодної книжки, хоча-б якого була вона змісту, розміру, формату. На думку друкарів того часу та автор:в заставка в книжці так само потрібна в книжці, як папір, як літера.
Початок книжки, розділи, взагалі початок тексту, чи то нав:ть частини його, все це залюбки зазначалося чудово скомпонованою „заставкою“. Крім того, що така окраса свідчить про те, з якою любов’ю ставилися майстри до своєї справи, й показує, так-би мовити, високий ступінь культури книжки того часу — роля такої окраси в книжці значна — вона приваблює читача, вона викликає високі емоції. Відповідними до цього значіння мусіли бути і форма заставки, і композиція, і малюнок, а також і місце для неї, а так само й розмір.
Ні жанрові сюжети, ні символічні в книжках початку Українського друкарства, як Російського, не мали в заставках того пануючого місця, що ті самі елементи займуть його потім, наприкінці XVII стол. та на початку XVIII стол., хоча увесь час вони брали ту чи иншу участь у заставках.
Инші сюжети і мотиви прикрашають книжку. Світ рослин, перетворених багатою фантазією художника на нереальні гнучкі стеблини, широкі листя та пишні квітки заповнює заставку з самого початку друкарства на Україні аж до XVIII стол.
Еволюція цих мотивів цікава.
Візьмемо першодруки.
Широкі листя, пишні квітки, гранати, важкі соковиті
виноградні Грона в композиції, здається безкраїй, необмежено-вільн й, бачимо на кожній стор'нці. Далі все це поволі міняється. Меншають розміри листів та акантів. Рослинні елементи набувають що-раз більшої строгости в стилізації. Ще далі — мотиви, що раніше були простими що до
44
