Сторінка:Микола Макаренко. Орнаментація української книжки 16-17 століть (1926).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

змістові, напрямкові тексту її. Отож вихідний аркуш — це до де-якої міри було свічадом ідей, що висловлені в книжці. €вангелії відповідали одні образи на форті, служебникові — другі, псалтирі — треті.

Чим ближче до XVIII століття, тим такої відповідности бачимо менш. З являються озлоби, як такі, що зовсім не звязані з текстом. Символічні композиції по книжках панують. Иноді вони мають де-який звязок зо змістом книжки, але не часто й далекий.

На загальний зразок західньо-европейської книжкової композиції і на українських книжках з’являються могутні архітектурні форми: класичні фронтони на пілястрах, на струнких стовбах, півкруглі арочки, в просвітах яких друкується вітієвату титулатуру книжки. Внизу під ними — широка підвалина (постамент, база). На цьому, загальному, звичайному для тих часів тлі розвиваються теми чудової композиції. Иноді вони прості, як тільки можна бути простим, а иноді складні й багаті надзвичайно.

От архітектурна композиція цього характеру: „Апостол“ лаврського друку 1695 року (мал. 1). На простих пілястрах зі складними капітелями — Петро й Павло. На підвалині — символічна картина: „Небо церков показа“. Успенська церква Київо-Печерської Лаври з Миколою Святошею та Савою Освященим, в картуші. Картуш тримають янголи, а по боках, на п:лястрах Мелетій та Микола. Зверху над аркою  —  урочиста композиція: на багатому троні возсідає — „вся красна і порока нет в тебе“ — Б. М. з Христом на колінах і скипетром в руках. Навкруги її розташувались у відповідних постатях святі, преподобні, мученики, словом весь той синкліт небожителів, що тільки могла уявити собі в потусторонньому світі віруюча людина того#< часу. Урочиста вся тема, урочиста й композиція. їм відповідає й визерунок: в’ється, крутиться облямівка картуша, гнуться, перегинаються стьожки з записом над головами священно преподобного синкліту. А внизу ледве помітний, між закрутами, скромний підпис ритовника.

Того самого характеру композиції й подібного змісту вихідні аркуші бачимо по багатьох Київських та Львівських видіннях всього XVIII століття. Наприклад: „Анеологій“ 1619 року Київського друку, „Бесѣды на ді посланій

8