сотків по цьому капіталу виносить 5.000,000.000 доларів. Як бачимо, міжнародні борги дійшли рівня, при якому навіть оплата відсотку стає нереальною. Звідси один із »ключів« до зрозуміння, чому деякі держави — всупереч договірним зобовязанням і засадам кредитового довіря — остаточно »махнули рукою« на свої борги й перестали взагалі їх платити.
Поруч із цим, у всіх державах щороку виявлялися проґресуючі бюджетові дефіцити, що сягали мільярдових сум. Крім зброєнь, причиною цього явища були податкові недобори — як наслідок економічної кризи, безробіття й послаблення покупної сили населення. Грошове господарство держав усе далі дезорґанізувалося масою перебуваючих в обороті грошевих суроґатів (акцій, векслів і т. д.), що не мали покриття й спричинювали масові зловживання — руйнуючи засади кредитового довіря. Засобом »лікування« державних фінансів стали інфляції, що надзвичайно тяжко відбивалися на основній масі населення.
Такий загальний малюнок повоєнної кризи, що виявила розклад капіталістичної системи й кинула світ на роздоріжжя хаосу. Всі спроби лікувати капіталізм тими рецептами, що їх рекомендувала класична політична економія — не дали жадних наслідків. Стало ясним, що внаслідок цілої низки проґресуючих своїх хворіб, капіталізм здеґенерувався й втратив імпульси до дальшого розвитку; що від нього »відлетіла« його колишня творча »душа«, і залишилися тільки мертві форми, які рухаються вже по інерції.
