із інтересами нації-держави. Звідси ріст соціяльних рухів проти капіталізму.
5. Капіталізм перестав уже давати суспільству творців і керівників; він виродився в буржуазію, що живе тільки спадщиною »великих батьків«. В протилежність капіталу — нові ідеї й нових вождів зачинають давати народні маси й держава.
Все це явища глибокого, проґресуючого розкладу капіталістичної системи, якого вже не направити за допомогою підвищення або зниження валютних курсів, чи збільшенням відсотку фабричної продукції… Криза капіталізму стане тим більш наочною, коли вглянутися, до яких наслідків привела його еволюція в соціяльній площині.
Масове використання робочої сили в капіталістичних підприємствах, потягло за собою скупчення в містах величезної кількости робітників, що, втягаючися в темпо великоміського життя, швидко втрачали свій початковий (сільський) консерватизм і малорухомість. Позбавлені всякої власности, ці робітники за джерело існування могли мати тільки працю власних рук — продаючи її на формально »вільному«, фактично ж вповні змонополізованому капіталом, ринку праці. Так народжується новий соціяльний стан — робітнича класа, або пролетаріят.
В ту початкову еру розвитку капіталізму, коли засади економічного лібералізму вважалися священними й непорушними, суспільству й державі було внеможливлене втручання в господарське виробництво, не існували закони про охорону праці,
