штовхали до боротьби маси »санкюлотів«, на ділі обернулися лише в мертві літери писаних законів… В той час, як життя — іґноруючи ці закони — виразно прямувало до фактичної соціяльної, матеріяльної й політичної нерівности. Нарешті, заповідь братерства, що колись викликувала духові емоції й мрії найкращих умів революції — в реальній дійсності стала тільки затріпаною сантиментально-порожною фразою, без всякого внутрішнього змісту. Ніби глузуючи над цією заповіддю — життя прямувало шляхами боротьби, де рішав тільки один закон — права сильного!
Сподіючися знайти в капіталізмі союзника, що мав створити матеріяльний підклад для її ідей права, свободи, рівности й поступу — демократія ґрунтовно завелася! Капіталістична система шкереберть опрокинула й уневажнила ці її ідеї — перетворивши саму демократію в плютократію, цебто в режим, де рішає тільки одна влада; влада всесильного гроша!
В своїй звичці до »толеранції« — демократія своєчасно не добачила небезпеки, яку уявляв для її ідейно-устроєвої системи капіталізм. Зрештою, скориґувати деструктивні властивості капіталізму вона могла б лише при умові створення певної практичної програми, що була б здатна давати вказівки для розвязки складних проблем нового життя. На це демократія не спромоглася.
Щоправда, цих програм на папері було навіть багато. Але жадна з них не могла охопити суспіль-
