тичні труднощі, за допомогою англійського словника та нашого куцого запасу німецьких слів, ми розбалакались із шановним поліцаєм.
Він почав із політики. На запитання — чому нас не пускають на берег, дістали відповідь:
— Більшовики. Аґітація.
Потім ішов дитирамб англійцям, їхній силі, мудрості та спритності. Велетень у поліцайській фесці умлівав од захоплення англійцями.
— А як же єгиптяни, адже вони мусять бути тут господарями?
Але поліцай був надто невисокої думки про останніх. Він докладно пояснив нам, що єгиптяни дурні, і їм, окрім товстої баби та гашишу, нічого не потрібно.
— Король Фуад? — І наш бесідник іронічно посміхається. — Енгліш — додає він, беручи пучками двох пальців кінчик свого величезного носа й ворушачи ним.
Цей рух, очевидно, мусить значити, що король Фуад 1-й багато не вартий, бо англійці водять його за носа.
На запитанння, хто він є, поліцай набундючується й заявляє, що він — лейтенант політичної поліції. Він навіть згоджується ска-
