лені зносини Европи з новими землями, та розвиток морських промислів, зокрема китобійного в північних морях Атлантики, між двома континентами, ще настирливіше поставили спочатку в формі прагнення й мрій, а потім і як реальну проблему, завдання — знайти якнайкоротший морський шлях між Америкою й Европою вздовж берегів Сибіру Льодовим океаном.
Багато відважних мореплавців загинуло з кораблями в XVIII й XIX століттях, шукаючи вільного від криги проходу, що його можна було б використати хоч протягом кількох місяців на рік. Проблему цю деякою мірою (і то — не зовсім) розв'язано тільки останніх десятиліть, коли техніка суднобудівництва, пара, електрика, нафта, а також і здобутки спостережень над морськими течіями, рухом криг тощо збагатили досвід і поширили можливості полярних мандрівців-дослідників.
Розвиток науки й техники в XIX–XX столітті надзвичайно посилив цікавість до таємничого суворого океану, земель, закованих у кригу в його просторах і, зокрема, до крайнього географічного пункту півночі — полюса. У процесі наукових дослідів виник ряд нових проблем, що розв'язання їх зв'язане з господарським і політичним життям на всьому майже світі — принаймні в північній півкулі.
