Перейти до вмісту

Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/129

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Ген праворуч залишилась Африка, що вчора ми бачили її береги, а ліворуч, уже другий день, як зник рудуватий аравійський берег. Лише спека нагадує про наше географічне положення“.

Сьогодні мали святковий обід із ліпшим вином, чудовою білою булкою та на десерт піріг із відповідними на ньому написами.

Надвечір, коли трохи спала спека, у червоному кутку скликали загальні збори. Коротенька доповідь, і потім вечір самодіяльности. Грали на піяніні та гітарах, і взагалі розважалися, як хто вмів.

На спардеку під вікнами червоної каюти тулилося кілька обмазаних машиністів та паровичників, що втікли на кілька хвилин з вахти зазирнути сюди. Не зважаючи на те, що ми (я того дня працював у машині) були замазані, як чорти, й бруднили все навколо маслом та потом, до нас приєдналися й інші вільні від вахти, що втікали з червоного куточку од спеки. Тут під вікном було краще стояти, дихати свіжим, легесеньким бризом, що долітав із Африки, зазирати то в вечірні сутінки над морем, то до святково освітле-