А коли розпечені маси з коксового вугілля починають скипатися, його треба підламлювати важкими залізними ломами. Загострений кінець іде глибоко в вугілля по руштинах. Щамли натискують руки й груди на лом; коксовна розпечена маса й вогонь спалахує з новою силою, й іскри сипляться з паливні.
Коли паровичник виходить на палубу, стомлений падає на матрац, простелений на бухтах манільських кодол, і затуляє вії, в очах стоять іскри полум'я й розпечений жар паливні.
У темних вугільних ямах, де легені забиває вугільний пил, температура — близько 50. Тут працюють паровичники другої кляси, що подають вугілля до паливень. Вони працюють найбільше. Жодної хвилини відпочинку в кошах та ямах: подати вугілля до ями, з ями навантажити на тачку, підвезти до паливні, вивезти жужель. І це все — одна людина на шість паливень. Професія моряка-паровичника, моряка-машиніста тяжка і потребує багато, а дає часто — дуже небагато. У таку саме спеку, коли море, подібне до
