Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/136

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

гарячих драглів, своїм виглядом наганяло сонну нудьгу на палубну команду, а в машині на півсотню градусів розпечене живе срібло вже не притягало уваги машиністів, Яша, підливаючи олії в капельницю куліси, засліпленими від поту очима запримітив якесь страховище, що застряло на засмальцьованому сколотиною залізному поренчі.

Яша виявив максимум терпіння, що його дозволяла спека, й витривалости, що була можлива в невеличкій клітці біля куліси. За кілька хвилин страховище було в хустинці серед машиністів під віндзеєм. Обережно витрушене з хустинки в цупких руках Волкова, страховище набуло вигляду здоровенного травистого коника сіруватого кольору. Завдовжки він був із п'ять сантиметрів і завширшки від спини до живота з сантиметр.

— І де він тут узявся в морі?

— Може з Суецу або Порт-Саїду веземо?

— Здох би досі, — авторитетно заявив механік Торба.

Справді, велетенський коник був живий і намагався таки добре тріпатись.