гарячих драглів, своїм виглядом наганяло сонну нудьгу на палубну команду, а в машині на півсотню градусів розпечене живе срібло вже не притягало уваги машиністів, Яша, підливаючи олії в капельницю куліси, засліпленими від поту очима запримітив якесь страховище, що застряло на засмальцьованому сколотиною залізному поренчі.
Яша виявив максимум терпіння, що його дозволяла спека, й витривалости, що була можлива в невеличкій клітці біля куліси. За кілька хвилин страховище було в хустинці серед машиністів під віндзеєм. Обережно витрушене з хустинки в цупких руках Волкова, страховище набуло вигляду здоровенного травистого коника сіруватого кольору. Завдовжки він був із п'ять сантиметрів і завширшки від спини до живота з сантиметр.
— І де він тут узявся в морі?
— Може з Суецу або Порт-Саїду веземо?
— Здох би досі, — авторитетно заявив механік Торба.
Справді, велетенський коник був живий і намагався таки добре тріпатись.
