Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/137

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Волков засміявся. Це було видно по його очах. Звук заглушала машина, а щоки заливав піт. У нього виник геніяльний плян.

— Хлопці, везімо цього чорта з собою на Вранґеля. Коли потрапимо в кригу, покажемо його вченим, що будуть із нами й скажемо, що там піймали. Потім мовчатимемо, поки знову не повернемося до Владівостоку.

— Саламандра, — засміявся машинний мастильник.

— Єсть?

— Єсть.

По цьому вирішенню Яша витер руки клоччям і відніс коника нашому біологові Багорову.

— Єгипетська сарана — була його діягноза.

Вона попала до нас із пустелі, залетівши далеко в море. З ними це трапляється.

А нагорі хлопці милувалися з риб-птахів, їхні зґраї попадалися щодалі частіш. Бувало, що вони виривалися з води кількома десятками й навіть до сотні, й мчали на своїх прозорих крильцях над хвилями, піринаючи далеко від судна.

Якось ранком електрик розповів, що одна