надзвичайно легко, але коли, видряпавшись на верх труби вентилятора, я став оббивати його шкребкою, то переконався, що в даному разі це було навіть дуже важко. Обмазаний сажею з середини труби, я підставив свою спину під сонячне проміння й енергійно почав обшкрябувати й оббивати фарбу. Але сонце жадної уваги не звертало на мою працьовитість. З дев'яти ранку почало так припікати, що коли об одинадцятій вахтовий керманич, побоюючись, щоб зі мною не трапилось сонячного, вдару востаннє рішуче запропонував мені залишити вентилятор, то я, злізши на палубу, переконався, що шкіру на моїй спині хоча ще не запалено, але вже перепалено.
Серед дня з лівого борту помітили землю, й незабаром у сильний морський бінокль можна було побачити біле місто. Білі будівлі збіглись над морем і вежоподібними мінаретами здіймались догори. Відсутність руху, лише обриси казкової панорами нагадували художні ілюстрації до книжок із арабськими переказами.
Це була відома Мокка. Порт. Радіостанція.
