ананасними консервами, поганенькими фабричними килимами зі східніми мотивами.
Найбільшу увагу всіх притягли мавпи. Маленькі, довгохвості, із зляканими очима, вони міцно трималися за шиї своїх господарів. З писком і криком перейшли дві макаки у власність нашої команди, залишаючи своїм господарям кілька шилінгів.
Це були самець і самиця. Його відразу прозвали Яшкою, а її Машкою й обох посадили до великої клітки, яка залишилась од свині, що її купили в Севастополі й зарізали десь у Середземному морі. Наші нові пасажири були великі вітрогони. Пізніше вони наробили декому з нас чимало шкоди, тим самим розважаючи інших.
Аденські крамарі — великі шахраї: це вони блискуче довели, заправляючи величезні ціни за різний мотлох і після торгу віддаючи за ціну, втроє меншу. Не можна сказати, щоб вони були дуже сумлінні, розмінюючи нам шилінґи по 8 пенсів, або підсовуючи пачку аденських краєвидів і з попсованими листівками, замасковуючи їх цілими.
Але це не припинило торгу. Найбільше
