нас вабили до себе ніжні золотяві банани з солодким м'яким м'ясом, що так нагадує нашу диню, ананасові консерви, приємно кислуваті на смак — чудовий додаток до обіду — та круглі метальові коробки з пахучим англійським кепстеном для люльок.
Та більше й не було на що витрачати валюти.
Команда одержувала лише половину зарплати чужоземною валютою, а багато на таку суму не купиш.
Замовили, правда, кілька білих англійських шоломів, що такі зручні для тропічних місцевостей. Їх привезли нам без мірки — на одного надто великий, на другого дуже малий — і здерли вдвоє проти їхньої вартости в місті. Але тепер ми могли фасонити. До цього часу такий шолом був лише в капітана.
Не знаю, чому не виробляють у нас таких шоломів. Вони мали б значне поширення. Коли для їхнього виробу обов'язково потрібний корок, то тоді, звісно, справа інша, бо корок — продукт імпортний, і він коштує нам щороку кілька мільйонів крб. Але знову таки головна кількість корку в нас іде на пляшки
