Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/151

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

цією зрозумілі людям усіх мов. Бо в тих вигуках відчувається надзвичайний жах, жах, що його спричинює небезпека для життя, загроза загинути в морі.

Того дня „Літке“ був у 400-х милях од Адену й лише виходив із Аденської заточини. Десь праворуч од нашого шляху лежали острови Сокотра, Абд-Аль-Кюрі та Бротнес. Вони захищали нас од мусонів, що, на нашу думку, вже мусили легенько задувати в океані. Свіжий, майже супротивний вітрець легко пінив хвилі океану й гнав їх на норд-ост. Останню вахту з 20 до 24 стояли ми. Вахтовий керманич Юрко Йванович стомлений ходить од телеграфа до телеграфа, що по обох боках капітанського містка, сперся на пляншир і задумливо спокійно вдивлявся в темний обрій, ледве-ледве освітлений зорями. Часами він поглядав на сузір'я Південного Хреста, відшукував сузір'я Лева, Волос Вероніки, але, заспокоєний своїми спостереженнями над сонцем, лінувався розв'язувати завдання про географічне становище судна. Стерновий Антін час від часу швидко крутив штурвальне колесо, коли курсова риска