повинна спричинитись до ще більшого зосередження нашої уваги на наших полярних морях, на науково-дослідній роботі в них, на розвитку економічних перспектив і на боротьбі з загарбницькими прагненнями імперіялістів, в яких маємо тенденцію розподілити полярні простори проміж собою.
Останнього часу визначився найсправедливіший принцип розподілу цих просторів за ознакою прилягання до них територій приполярних держав. За цією ознакою на володіння Арктикою, окрім СРСР, можуть заявити право: Сполучені Штати Північної Америки, Канада, Фінляндія, Норвегія й Данія. На підставі цього принципу постановою ЦВК СРСР з 15 квітня 1926 року оголошено за територію Союзу землі та острови, що лежать у зоні од Радянських Північних берегів до полюса між 32°4'35" східньої довготи й 168°49'30" західньої довготи.
У цій величезній зоні ми повинні провадити дослідну роботу коло вивчення полярного краю, зберігати й розвивати такі ресурси народнього господарства, як, приміром, рибні та звіробійні промисли, забезпечити нашу участь у майбутніх трансарктичних сполученнях і забезпечити себе обороною від можливих ворожих повітряних нападів з півночі.
Отож, Радянський інтерес до північних полярних країн, активність радянських нау-