Чорні вітрила. — Розбійницький замок на великому шляху. — Тайфун біля Філіппін. — Штурмуємо. — Оскаженіле море. — У коші. — Без обіду. — Гори Формози. — „Іван Федорович“. — Ікемі-Сан та його місто — Тут золота не беруть. — Знімаємо черевики. — Япончата. — Запоріжці в Японії. — Без хліба. — Меценат-ресторатор. — Запізнення на пароплав. — Спека спадає. — Цусіма. — Незабаром дома.
Ми ввійшли в Малаккську протоку. Ліворуч бовваніли береги Суматри. В далині, в тумані пропадали гори. У бінокль можна було роздивитись багату рослинність, що серед неї подекуди здіймався димок і пригадувалося з географії, що ми йдемо повз багатющі плянтації кавчуку, що нині в світовій політиці має таке саме значіння, як вугілля та залізо. Ішли поволі 8–10 миль на годину, бо вугілля, взяте в Сабангу, було погане
