й давало величезну кількість перегарків. Траплялося чимало невеликих островів, якось на обрії помітили човни під чорними вітрилами й пригадали минулі часи, коли води Малаккського архіпелагу були вславлені піратами. Але минув день, і ми зустріли цілу фльотилію рибацьких човнів під червоними вітрилами. Очевидно, малайці люблять кольроові вітрила. Повз нас хвилі проносять уламки пальм, листя та кокосові горіхи. Вночі проходили Малакку, її вогні залишились далеко ліворуч. Вітер з норд-осту посилювався, на сході росла чорна хмара, треба було поспішати згортати ташу. За пів-години ми попали в невеличку штурму, а цілу ніч нас мочив дощ. Дощ був справжній тропічний. Уночі протягом чотирьох годин, не зважаючи на дощ, ми стоїмо на містку в самих трусах, і лише наприкінці вахти згадуємо про ґумові плащі. Екватор швидко наближається. Сьогодні наша географічна позиція — 10 східньої довготи й 2°24' північної широти.
Проходимо Сінґапур. Десятки островів, укритих буйною рослинністю — пальми й
