безодні. Щохвилини дужчав вітер, і, коли боцман із старшим матросом пішли забирати дві бухти кодоли з півбаку, ніс накрижника почав забирати воду. Саме тепер, коли ми допалювали запаси вугілля й судно спорожнилось, ніс „Літке“ стирчав над водою, але хвилі, що йшли назустріч, перекочувались через півбак, з силою падали на горішню палубу й своїми бризками заливали капітанський місток, що на височині 45 футів.
— Полундре.
Вигук Юрка Йвановича розрізав гуркіт оскаженілого моря й свист вітру, коли велетенська хвиля неслася на судно. Боцман і матрос кинулись до фок-щогли й міцно її обійняли. Ніс глибоко заринав у воду, і хвиля котилася через півбак, по коліна, а то й по пояс заливаючи матросів.
— Чорти його понесли туди, — лаяв Юрко Йванович боцмана.
— Бо-цма-ане, до-сить, забирайся звідти.
Але боцманові треба було ще щось принайтовити, й він, відіславши матроса, залишався на півбаку, ризикуючи щохвилини бути змитим у море.
