Вахтовий керманич полетів на півбак. До мене на місток долітали окремі слова голосної лайки Юрка Йвановича, що гнав боцмана з півбаку й не менш енергійна відповідь боцмана, який покрученою російською мовою поясняв щось про линву.
Саме в цей момент дві величезні хвилі одна по одній набігли з моря на ніс, маса води прокотилася через півбак, і я стратив з очей постаті сварливих моряків. Мене обдало принаймні бочкою солоної води, й поки я витирав очі та відпльовувався, півбак уже вдруге був під водою. Для мене досі незрозуміло, як тоді не змило боцмана й Юрка Йвановича, коли вони були майже з головою під водою.
Але в наступний момент обидва залишили сварку, боцман забув про свою линву й швидше за десятибальний вітер, що кип'ятив море, понеслись на спардек.
Вітер діходив 11-ти балів. Уже пообламлювало й позривало лати для таші, проламало закритий водозбіг на верхній палубі, відірвало кусок плянширу на розі спардеку й змило кодольний ящик. Капітанський
