Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/180

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

місток заливало безперервними величезними бризками, й стерновому запропонували перейти до спідньої стернової буди. Він одмовився.

Од сильного хитання та вітру хилиталось серце дзвону, й він безперевно подзвонював. Біля швидкоміра відірвалась електрична лямпа-летучка, й ми не знали, з якою швидкістю ми посуваємось. Тиск пари був надзвичайно низкий, а кількість обертів ґвинта мінімальна. Юрко Йванович гадав, що ми йдемо 4 милі на годину. Чумак розраховував на 5. Після того, як я розшукав нашого електрика, старого Сердюка, й він полагодив летючку, обчислили, що з другої до третьої години „Літке“ пройшов лише З милі.

Новий ранок був неприємний: сірий, мокрий, солоний і хорий. Навколо клекотіло й булькотіло море й трисаженні буруни, запінившись од пасії, заливали й бак, і корму, запльовували спардек і містки.

У паровичні не вистичало людей. Треба було перештивати вугілля з кошів до вугільної ями. Там працювали лише паровичний старшина та один паровичник. Але всі