Змінили курс на ост, і кільова хитавиця змінилася на бокову.
Назустріч нам траплялись рибацькі шхуни. Ще кілька годин нашого повільного ходу й будемо в порт-Келунзі.
А вугілля в нас залишилось уже менше, ніж на добу.
„Літке“ стояв перед входом до заточини. На щоглі карантинний та лоцманський прапори. Першого викликали лікаря, другого лоцмана. Ми чекали на лоцмана, що мусив, згідно з морськими звичаями, провести нас до заточини. Але лоцман не з'являвся. Капітан дав наказа, й накрижник поволі, самостійно почав просуватися за кам'яний мол у заточину. Ліворуч і праворуч здіймалися гори, вкриті зеленою рослинністю, а на березі заточини розкинулося місто. Біля причалів та на рейді стояло кілька пароплавів під японськими прапорами, маленький білий пароплавчик під данським прапором, а з глибини визирав велетенський японський понад-дредновт. Велика кількість кунгасів та невеличких човників заповнювали заточину.
