себе в кімнату, запропонував рогожі, почав учити грати в „го“[1], понаносив якихось книжок і щось довго про них розказував. Сашко уважно слухав, хитав потверджуючи головою й потім, повертаючись до мене з серйозним виглядом, наче б то перекладаючи мені те, що говорив японець, казав:
— Отут я якраз нічого не можу зрозуміти, але ось зараз мушу зрозуміти.
Як би там не було, а японець був надзвичайно задоволений із своїх гостей, показав нам свій садок із невеличким басейном, де плавала різна рибка. Потім пішли разом до книгарні, там вибрали кілька японських журналів та взяли по великій книжці, де на обкладинці були витиснуті рєпінські запорожці, а під ними підпис російською мовою: „Три русских писателя — Гоголь, Чехов и Голький“.
Це був переклад японською мовою кількох творів Гоголя, Чехова та Ґорького, що його японці зробили „Гольким“. Там таки вміщено й Тараса Бульбу.
Взявши книжок та листівок з краєвидами
- ↑ Японська гра пішаками на шахівниці.
