Звісно, всі ті, хто залишався на „Літке“ на новий рейс, мали раз-у-раз виступати в дискусіях про спроможність накрижника. Міловзоров і його прибічники після того, як урядова комісія категорично висловилась проти посилання на Вранґеля пароплава — „Ставрополя“ й не дала згоди на посилання криголама „Сєдова“, що працює в Архангельському порті, висували новий проект заміни „Літке“ криголамом „Добриня Нікітіч“, що саме ремонтувався тоді у Владівостоцькому порті. Якийсь невідомий автор видрукував статтю в морському журналі „На вахте“, де доводив потребу припинити зайвий, на його думку, ремонт „Літке“ й пропонував негайно відрядити в експедидію криголам „Добриню Нікітіча“, який мав взяти на причал шхуну „Чукотку“. „Чукотка“ мусила везти вугілля для криголама. Звісно, цей проект був абсурдний, бо „Добриня Нікітіч“, хоч і дводимарний, але вдвоє кволіший за „Літке“. Окрім цього, він надто неповороткий і непридатний для плавби в торосистих кригах Східньо-Сибірського моря.
Власне, з першого таки дня приходу до
