казували, ніби бачили в одному місці на березі уламки якогось судна, що їх викинуло море, а на кригах знайшли невеличкий намет, бе були трупи кількох замерзлих европейців. Очевидно, цієї зими в Полярному морі трапилася ще одна трагедія. З'ясувати, що за судно, не вдалось. Очевидно, це було якесь чужоземне судно. Дуже можливо, що то загинула шхуна якогось американця-контрабандиста, морського браконьєра, що й досі час-од-часу насмілюються з'являтись біля наших берегів, не маючи на те дозволу.
Криги в Берінґовому морі наприкінці червня, відсутність будьяких змін у закрижанілому Полярному морі біля Сибірських берегів та те, що 1929 рік, за прикметами моряків-полярників, мав бути важкий щодо криг, все це було погане віщування. Та й метеорологи пророкували, що цей рік буде несприятливий для плавби в Полярному морі. Все це треба було нам зважити перед відповідальним рейсом, що був одночасно й рятівничий, і науковий. Першою умовою, що ґарантувала нам щасливу подорож, мусив бути добрий ремонт накрижника.